Міжнародні фінансово-кредитні організації.

До організацій, що мають світове значення, відносять насамперед спеціалізовані інститути ООН – Міжнародний валютний фонд (МВФ), Світовий банк, а такожМ Міждержавний Банк міжнародних розрахунків (БМР), Паризький клуб та регіональні банки розвитку і валютно-кредитні організації ЄС.

Міжнародний валютний фонд (МВФ), який був заснований у 1945 р., на основі Бретон-Вудської конференції і має статус спеціалізованого закладу ООН.

МВФ є міжурядовою валютно-кредитною організацією, діяльність якої направлена на сприяння розвитку МЕВ, особливо фінансово-кредитних і торговельних.

Основні функції МВФ:

вироблення правил регулювання валютних курсів і контролю за їхнім виконанням;

надання державам-членам кредитів для вирівнювання платіжних балансів, для підтримки національних валют.

Капітал МВФ створюється із внесків країн-членів у відповідності із встановленою для кожної країни квотою, яка визначається із врахуванням економічного потенціалу й місця певної країни у світовій економіці. Квоти переглядаються не рідше, ніж раз у 5 років. Голоси в керівних органах МВФ розподіляються між країнами, виходячи з розмірів квот.

Міжнародний банк реконструкції та розвитку (МБРР) був заснований одночасно з МВФ з метою сприяння виконанню стратегічного завдання ООН: інтегрувати економіку всіх країн-учасниць з основними центрами економічної системи господарства за допомогою надання довгострокових позик і кредитів, гарантування приватних інвестицій.

У 1960 р. була створена філія МБРР – Міжнародна асоціація розвитку (МАР) – для надання пільгових кредитів найменш розвинутим країнам на строк до 50 років зі сплатою 0,75 % річних. Кредити МАР слугують для просування товарів промислово розвинених країн на ринки країн, що розвиваються.

Міжнародна фінансова корпорація створена за ініціативою США у 1956 р. для заохочення інвестицій приватного капіталу у промисловість країн, що розвиваються.

Багатостороннє інвестиційно-гарантійне агентство було засноване у 1988 р. з метою заохочення іноземних інвестицій у країни, що розвиваються, шляхом страхування їх від некомерційних ризиків: відміна конвертованості національної валюти, експропріація майна інвестора, війни, громадські заворушення тощо.



Регіональні банки розвитку і валютно-кредитні організації ЄС. Великі регіональні банки розвитку Азії, Африки та Латинської Америки були створені з метою досягнення економічного співробітництва й інтеграції країн, що розвиваються , подолання їх зовнішньої залежності. У 1949 р. був створений Міжамериканський банк розвитку (МаБР), до складу якого увійшли 27 учасників країн , що розвиваються та 16 розвинутих країн регіону. У 1964 р. був створений Африканський банк розвитку (АФБР) за участю 50 країн, що розвиваються та 25 розвинутих країн, а в 1966 р. – Азіатський банк розвитку (АзБр), в якому беруть участь відповідно 31 і 14 країн.

До регіональних валютно-кредитних організацій ЄС відносяться:

Європейський інвестиційний банк (ЄІБ);

Європейський фонд валютного співробітництва (ЄФВС);

Європейський банк реконструкції і розвитку (ЄБРР).

ЄБРР був утворений у 1990 р. з метою стимулювання вкладання капіталів в галузі та інфраструктури країн Центральної та Східної Європи.


5714709307636193.html
5714825424081577.html
    PR.RU™