Сутність реформ Петра I

Отже, визначилися два напрями розвитку європейських країн: в З.Є. капіталістичні відносини утверджувалися фермерським шляхом, а в Ц. та С. Є., зокрема, в Росії, аграрна революція відбувалася повільно, із збереженням феодальних пережитків.

На початку XVIII ст. економічне відставання Росії від західно-європейських країн підсилилося. Країна не мала вільного виходу до моря. Над Балтійським морем безроздільно панувала Швеція. Мануфактури в Росії тільки зароджувалися, виробництво на них було засновано на кріпацькій праці. Російські царі залучали іноземний капітал на пільгових умовах. Наприклад, датчанами і голландцями були побудовані сталеливарні заводи.

Економічне відставання Росії від Заходу і, як наслідок, її військова слабкість погрожували їй утратою національної незалежності. З приходом до влади Петра I економічне , соціальне та духовне життя Росії докорінно змінилися.

В 1693 р. він їде в Архангельськ, де закладає верф для будівництва кораблів. Так зароджується російський флот. З 1696 р. по 1698 р. Петро подорожував у Європі. Для нього ця подорож була останнім етапом самоосвіти. Повернувшись у Росію , він назавжди розстався зі старим порядком і став впроваджувати культурні й економічні нововведення. З 1700 р. Петро почав новий напрямок і в зовнішній політиці, головна справа його зовнішньої політики - шведська війна. Ця війна закінчилася в 1709 р. , внаслідок чого Росія отримала вихід до Балтійського моря.

З метою торгівлі зі Сходом, закінчивши війну зі Швецією, Петро І оголошує війну Персії. В 1723 р. був укладений мирний договір із Персією, унаслідок якого Росія привласнила Баку, Дербент і все західне узбережжя Каспійського моря.

Основним джерелом поповнення державної скарбниці Петро бачив зміну грошової системи. Історія грошової реформи Петра розділяється на три етапи :

Перший( 1698-1704 р.) - є самим головним : впровадження в грошовий обіг разом із срібною також мідної і золотої монети, зниження ваги срібної копійки, поступовий перехід від ручного карбування до машинного.



Зміст другого етапу (1711-1717 р.) полягає у відмові від карбування дрібних срібних грошей.

Радикальна зміна в грошовій реформі припадає на третій етап (1718-1724 рр.) Цілком припиняється вироблення срібних копійок. Головне місце в карбуванні зайняли монети великої вартості (в основному, карбованцева), це привело до різкого знецінювання мідних грошей. Вироблення мідної копійки припинилося, її заміняє п'ятак. Золота монета також піддається змінам: припиняється випуск червонців високої проби. Замість них стали робити золоті дворублевики.

Значення грошової реформи Петра велике, її результатом була - єдина для всієї країни монетна система, що стимулює економічний розвиток Росії. Також нестача коштів змушувала уряд до підвищення діючих зборів і встановлення нових зборів. Так були винайдені збори з «гербового паперу для подачі прохань », збір «із борід ».

З 1704 р. держава бере в монополію продаж солі і тютюну. Торгівля сіллю приносила скарбниці 100%-ий прибуток. Також була монополізована торгівля прядивом, дьогтем, щетиною, ікрою. Прибуток від такої торгівлі надходив державі. Але в 1719 р, усі товари узяті до цього в скарбницю, були надані вільній торгівлі.

Петро організовує купецтво в державну корпорацію і починає вилучати в скарбницю велику частину їхніх прибутків. У 1724 р. застосовується митний тариф, що надійно захищає російську промисловість від іноземних конкурентів. Але головним способом зміцнення державних фінансів - було введення подушної податі. У 1718 р. було зазначено доповісти: скільки в кого в селі душ чоловічої і жіночої статі. Розмір подушної податі визначався виходячи з потреб утримання війська. Вже в 1724 р. подушна подать забезпечила 55 % прибутків скарбниці.

Реформами Петра була створена потужна регулярна армія, торговий і військовий флот, реорганізований державний апарат, створені нові мануфактури. Була перетворена грошова система , досягнуті значні успіхи в розвитку культури. Одним із головних досягнень з'явився вихід Росії до Балтійського моря, підвищення престижу Росії.

3.Під промисловим переворотом розуміють поступовий перехід від мануфактурної форми організації виробництва з ручною працею до фабрично-заводської системи, яка організується на базі машинної індустрії. Промисловий переворот є наслідком промислової революції й тісно пов'язаний з наступним процесом індустріалізації, тобто зі створенням матеріально-технічної бази капіталістичного суспільства. Промисловий переворот й індустріалізацію об'єктивно проходять у своїй історії всі без винятку країни.

Промисловий переворот в Англії цілком закономірно почався раніше, ніж в інших європейських країнах. Уже в середині 18 століття в Англії зложилися умови, необхідні для переходу від ручної праці до машинного, від мануфактури до фабрики. Важливою економічною умовою промислового перевороту було досягнення англійською бавовняною промисловістю певного рівня розвитку. Це була порівняно молода галузь, перенесена з Індії, що працювала, в основному, на колоніальній сировині, що мала найбільш широкий ринок збуту. Англійське сукно не мало конкуренції на європейському ринку. Воно коштувало відносно дорого, але охоче купувалося багатіями у багатьох країнах континенту, а також у самій Англії. В 1700-1770 р. на частку сукнарства доводилося від 1/4 до 1/3 англійського експорту.

Але в 18 столітті мануфактурна система в найбільш розвинених галузях англійської промисловості зайшла в глухий кут. Позначалася невідповідність між капіталістичною природою мануфактури, що прагне до розширення виробництва, і її вузьким технічним базисом. Хоча мануфактура й забезпечила розчленовування виробництва на окремі операції, але ручна техніка зжила себе. Була потрібна нова технічна база.

В 1785 році Э.Картрайт винайшов механічний ткацький верстат, що замінив до 40 ткачів. Широке застосування цей верстат знайшов в 20-х роках 19 сторіччя. Одне з найважливіших для виробництва винаходів було зроблено Джеймсом Уаттом в 1782 році. Їм був створений перший паровий двигун і незабаром була сконструйована парова прядильна фабрика.

Слідом за бавовняною промисловістю в 60-80-х роках 18 століття з'явилися машини у вовняному, паперовому, поліграфічному виробництвах, а також у харчовій промисловості. Очевидно, технічний ріст одних галузей служить стимулом до розвитку інших. Так, наприклад, швидке зростання текстильного виробництва вимагало радикальної зміни технологічного процесу. Для відбілювання тканин почали застосовувати слабкий розчин сірчаної кислоти. А в 1785 році було відкрито відбілюючу властивість хлору. У результаті процедура відбілювання спростилася й здешевилася.

У даних умовах виявилося, що старі засоби транспорту стали стримувати ріст великої промисловості. Спочатку модернізація транспорту означала будівництво каналів і благоустрій судноплавних рік. Але починаючи з 1825 року в Англії розгорнулося будівництво залізниць . В 40-50-і роки 19 сторіччя промисловий переворот охопив морський флот; почалося будівництво великих океанських пароплавів.

Таким чином, технічна революція відбувалася в металургії, у транспорті, у видобувній промисловості, а головне зародилася й почала розвиватися така галузь народного господарства, як машинобудування. Перші англійські машини були побудовані ще мануфактурним способом. Але оскільки машинобудування мало масовий характер, виникли передумови для винаходу машин, що роблять машини. З’явилися машинобудівні заводи, істотною ознакою яких став випуск засобів виробництва. Народилися нові галузі : електротехнічна, нафтодобувна і нафтопереробна, гумова, верстатобудування. Становлення машинобудування означало, що промисловий переворот в Англії ( кінець ХVІІІ – середина ХІХ ст.) завершився.

Зміни не обмежувалися сферою матеріального виробництва, вони спричинили зміни в структурі самого суспільства. З'явилися нові класи - капіталісти, що захопили засоби виробництва, і промислові робітники. Введення машин спричиняло зниження заробітної плати робітників. Заробіток ручних ткачів в 1832-1834 р. у порівнянні з 1795-1804 р. скоротився в 5 разів. Непримиренні протиріччя між двома основними класами, капіталістами й промисловими робітниками, стали основною силою розвитку суспільства. У результаті змін, що відбулися в економіці й у соціальному ладі Англії, ця країна вступила в стадію розвиненого промислового капіталізму.

Завершення промислового перевороту знаменувало остаточну перемогу індустріальної цивілізації над аграрною ( феодалізмом ).Із завершенням промислового перевороту почався процес індустріалізації: структурні зрушення в національних господарствах окремих країн, внаслідок яких з’являлись нові та модернізувалися старі галузі виробництва, змінювалася їх частка у ВНП ( вал.нац.прод.) Завершення індустріалізації забезпечило перевагу промисловості над сільським господарством, важкої індустрії над легкою. Машинне виробництво перемогло в усіх галузях господарства. провідне місце належало системі акціонерного підприємництва. Торговий та промисловий капітал поступався першістю фінансовому. Пара була витіснена електрикою. Почалася електрифікація виробництва, транспорту, побуту.

Темпи та строки індустріалізації залежали від конкретних історичних умов кожної країни, вихідного рівня промислового перевороту, загальносвітового економічного розвитку. Індустріальний розвиток було перервано першою (1914 – 1918 рр. ) та другою ( 1939 –1945 рр. ) війнами.

Тема 4 ГОСПОДАРСТВО СВІТУ ( ХХ ст. )

1. Подолання економічних наслідків першої світової війни та стабілізація господарства.

2. Світова криза 1929 – 1933 рр. і економічний розвиток у 30 – х роках ХХ ст.

3. Економіка країн світу в роки другої світової війни.

4. Динаміка та структурні зміни господарського розвитку Європи другої половини 40 – 90-х років ХХст. Міжнародні економічні відносини.

5. Нові індустріальні країни: становлення і розвиток.

1.Перша світова війна ( 1914 – 1918 рр. ) дуже дорого обійшлася людству : 10 млн. вбитих, 20 млн. покалічених людей, десятки тисяч спалених міст і сіл, фабрик і заводів, ферм і шкіл. Не витримала напруги й процвітаюча економіка Німеччини, яка до 1914 р. займала друге місце в світі після США. Почалася галопуюча інфляція, зростав державний борг, у 1916 р. в країні розпочався голод, різко скоротилася реальна зарплата. Німеччина програла війну, капітулюючи перед державами Антанти.

По-іншому розвивалося в ті роки господарство США, бо вони вступили у війну тільки в 1917 р. США торгували практично з всіма воюючими країнами, що допомогло США втричі збільшити виробництво промислової продукції. В кінці війни США перетворилися на провідну, економічно могутню країну ( ½ золотого запасу світу, 1/2 видобутку вугілля,2/3 нафти, 85 % світового випуску автомобілів ). Із боржника (2 млрд.дол ) США стали кредиторами багатьох країн на загальну суму 15 млрд.дол. Американська валюта посіла панівне місце у світовій фінансовій системі.

Великобританія , хоч і виграла війну, вийшла з неї знесиленою, вона втратила 2/3 торгового флоту, 1/3 національного багатства, заборгувала США 4 млрд.дол., державний борг у порівнянні з 1913 р. зріс у 13 разів.

Франція теж була серед переможців, однак у роки війни ще більше постраждала. Німеччина окупувала 13 найрозвиненіших департаментів Франції, більшість з яких була зруйнована. Франція втратила понад 10 % працездатного населення, північно-східні житниці, тому їй довелося імпортувати багато сільськогосподарської продукції. Але через це Франція змушена була розвивати свої більш економічно відсталі південні райони. Величезні витрати на війну підірвали стабільність французької валюти. Країна перестала бути світовим кредитором, особливо після того, як більшовики відмовилися повернути мільярдні інвестиції, вкладені Францією в Росії.

Японія , як і США, значно зміцнила свій економічний потенціал, бо, як член Антанти, фактично не брала участі у війні. Вона тільки захватила у німців Каролінські, Маршалові та Маріанські острови на Тихому океані і частину одної з китайських провінцій. При цьому Японія нав’язала Китаю в 1915 р. кабальний договір, завдяки якому їй вдалося монопольно займатися в Китаї промисловою та комерційною діяльністю. Це дало можливість Японії подвоїти в роки війни промислове виробництво на основі нових технологій, зайняти 3 місце у суднобудуванні в світі. Але сільське господарство відставало від промисловості, зростали ціни на рис, що призвело до так званих рисових бунтів.

У післявоєнному економічному розвитку країн світу важлива роль належала Версальському договору, підписаному у 1919 р. 27 країнами – переможницями та Німеччиною. Версальська система відрізала від Німеччини 1/8 її території, на якій проживала 1/12 частина населення, було ¾ родовищ залізних руд, 1/3 вугілля та сталі. Так була покарана Німеччина за спробу домогтися світового політичного та економічного панування.

Якщо Великобританія, Франція та Німеччина домоглися відносної стабілізації лише в 1924 р., то США зуміли подолати потрясіння наслідків першої світової війни уже в 1920 р.


5713870795946988.html
5713920511361141.html
    PR.RU™